ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Л И С Т

N 14-2-136-99 від 20.08.99

м. Київ

Прокурорам Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва, Севастополя,
військовим прокурорам регіонів України

Про додержання вимог міжнародно-правових актів
при розслідуванні кримінальних справ

Узагальнення стану додержання законодавства при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від іноземних компетентних установ, результати якого обговорені на засіданні колегії Генеральної прокуратури України, виявило численні порушення вимог міжнародно-правових актів з цих питань з боку правоохоронних органів на місцях.

За період з 1992 року від закордонних компетентних установ у порядку передачі кримінального переслідування надійшло 609 кримінальних справ, з них: до 1998 року - 217, у 1998 році - 244, у першому півріччі 1999 року - 148, а також 6 матеріалів (повідомлень) про вчинення злочинів.

Відсутність належного обліку таких справ і матеріалів призводить до несвоєчасного реагування прокурорів на тяганину, необґрунтованість та незаконність прийнятих рішень. Зокрема, за даними прокуратури Закарпатської області до правоохоронних органів області у 1998 році і першому півріччі 1999 року надійшло 30 справ. Проте, відповідно до обліків Генеральної прокуратури, за означений період до правоохоронних органів Закарпатської області для організації подальшого розслідування направлено 58 кримінальних справ, які надійшли від закордонних компетентних установ у порядку передачі кримінального переслідування. Такі недоліки в обліку встановлені майже в усіх прокуратурах областей.

Неповнота обліку кримінальних справ зазначеної категорії простежується, як правило, в тих апаратах обласних прокуратур, де не виконано вимог п.2.1 наказу Генерального прокурора України N 11 від 26 листопада 1998 року "Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги" щодо визначення спеціального працівника по здійсненню нагляду за додержанням законів у міжнародно-правовій сфері.

Одним з типових порушень, кількість і поширеність яких дозволяє зробити висновок про виникнення хибної і такої, що суперечить закону, практики, є реєстрація отриманих кримінальних справ, порушених закордонними слідчими органами, як матеріалів дослідчої перевірки з подальшим прийняттям рішень про відмову в порушенні кримінальної справи.

Так у грудні 1997 року до прокуратури м. Севастополя направлена для організації подальшого розслідування кримінальна справа, порушена правоохоронними органами Російської Федерації проти Готовка Б.Б., який під час проходження військової служби у Збройних Силах Російської Федерації вчинив крадіжку грошових коштів.

Проте, всупереч вимогам ст.73 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року ( 997_009 ) прокуратура Ленінського району м. Севастополя, обмежившись лише проведенням перевірки, без виконання слідчих дій по справі прийняла рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Генеральною прокуратурою двічі скасовувались такі незаконні рішення і лише 18 червня 1999 року справа прийнята до провадження.

У грудні 1998 року прокуратура Тернопільської області отримала для організації розслідування кримінальну справу, порушену правоохоронними органами Словаччини проти мешканця м. Тернополя Поповича В., затриманого при спробі вивозу з території Словацької Республіки викраденого автомобіля з використанням підроблених документів.

Як повідомив прокурор області, кримінальну справу було направлено до слідчого відділу УСБУ для розслідування. Фактично вона не приймалася до провадження, і 16 лютого 1999 року після поверхової недбалої перевірки слідчий УСБУ виніс по справі постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

У даний час незаконну постанову Генеральною прокуратурою скасовано, справу направлено для організації розслідування.

Трапляються непоодинокі випадки, коли прокурори приймають до свого провадження справи, що надійшли від іноземних компетентних органів і їм не підслідні (справа щодо Кінаша Б.О., Кравціва В.С., Петровського Л.М., Колича Я.О. та інших, обвинувачених у крадіжці майна і вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, - прокуратура Львівської області, щодо Рогуліна О.Г., обвинуваченого за ст.17, ч.3, ст.140, ч.1, ст.187 КК України, - прокуратура Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, щодо Сахарова О.О., який користувався підробленими документами на автомобіль, та Носача С.І., у якого виявили підроблений штамп митниці, - прокуратура Кіровоградської області).

Значна частина кримінальних справ, які надходять з Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини, через відсутність перекладу тривалий час перебувають без руху у правоохоронних органах м. Києва, Вінницької, Закарпатської, Львівської та деяких інших областей.

Зокрема, з березня 1995 року перекладається текст справи щодо мешканців м.Вінниці Дубова, Жемельова та Банюка, які вчинили розбійний напад в Угорщині; з листопада 1995 року - справа щодо Качура, Бабія, Масленнікова та Слободянюка, які вчинили розбійний напад на пасажирів автобуса у Польщі (УМВС України у Вінницькій області).

Із загальної кількості кримінальних справ, що надійшли з-за кордону, більше третини (232) не розслідуються у зв'язку із затримкою у здійсненні їх перекладу. Так у Вінницькій області з 23 кримінальних справ цієї категорії 74% (17 справ) перебуває на перекладі, у Закарпатській із 72 справ - 35% (25 справ), у м. Києві з 52 справ - 40% (21 справа), а у Львівській області таких справ 94 із надісланих 147, що становить 64%.

Якість і строки слідства в таких справах викликають серйозні зауваження.

Так до прокуратури Житомирської області 5 березня 1998 р. надійшла кримінальна справа щодо Каравана В.В., який вчинив убивство Савчукової О.С. у Курській області. Прокуратурою області справа двічі необґрунтовано закривалася на підставі ст. 213 КПК України, хоча всі необхідні і можливі слідчі дії не виконані. В липні 1999 року до Російської Федерації надіслано повторне клопотання про надання правової допомоги, слідство у справі триває. Таке саме становище у прокуратурі зазначеної області і щодо справ за обвинуваченням Павлюченка О.А. за п. "а" ст. 93, ч.2 ст. 140 КК України, яка надійшла з Республіки Польща, та за обвинуваченням Лазаркової О.В. за ст. 94 КК України, яка надійшла з Республіки Біларусь.

Подібні порушення є також у справах за обвинуваченням Русака О.Г. за ч.2 ст. 215 КК ( 2002-05 ) України, яка у 1995 році надійшла з Російської Федерації та розслідується Кіровським міським управлінням УМВС України в Луганській області; щодо Сембера М.І. та Підмоляки А.М., які 12 жовтня 1992 року на території Словацької Республіки здійснили пограбування Берту Я. (Ужгородський міський відділ УМВС України в Закарпатській області); щодо Бондаренка М.А., обвинуваченого за ч.2 ст. 215 КК України, який у 1995 році вчинив дорожньо-транспортну пригоду на території Республіки Біларусь (Криворізьке міське управління УМВС України в Дніпропетровській області); щодо Романовського О.В., який вчинив крадіжку приватного майна у Республіці Польща (УМВС України у Вінницькій області), та у ряді справ, що знаходяться у провадженні слідчих підрозділів інших областей України.

Чимало кримінальних справ надходять з-за кордону без виконання у повному обсязі всіх слідчих дій, проведення яких можливе на території держави, з якої отримано справу. Проте слідчі підрозділи на місцях, порушуючи вимоги ст. 22 КПК України, при розслідуванні справ цієї категорії майже не направляють міжнародні слідчі доручення до компетентних органів іноземних держав. Так правоохоронними органами України направлено тільки 43 запити про отримання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав, з яких отримано справи.

Прокурори на місцях за своєю ініціативою дуже рідко принципово ставлять питання про дисциплінарну відповідальність винних у порушенні вимог закону та тяганині, допущених при розслідуванні справ, що надійшли з-за кордону, в порядку передачі кримінального переслідування.

Зазначені недоліки в організації прокурорського нагляду певною мірою негативно вплинули на результативність роботи слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури та служби безпеки, яка в таких справах є низькою.

Непоодинокі факти несвоєчасного надіслання прокуратурами обласного рівня повідомлень про хід та результати слідства до Генеральної прокуратури України, у зв'язку з чим відповідні повідомлення іноземним компетентним органам не можуть надсилатися протягом тривалого часу.

Враховуючи наведене, суворо попереджаю прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя про їх персональну відповідальність за стан роботи на цій ділянці відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України N 11 від 26 листопада 1998 року "Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги" та вимагаю усунути виявлені недоліки у стислі строки, забезпечити постійний контроль за діяльністю підпорядкованих прокуратур по нагляду за додержанням законодавства при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від іноземних компетентних установ.

Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор в судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво / Збірник нормативних актів. Відповідальний редактор Генеральний прокурор України М.О. Потебенько. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 355-357.