”ƒ  343.14

«ј√јЋ№Ќј ’ј–ј “≈–»—“» ј –ќЅќ“»

јктуальн≥сть теми. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ сучасного сусп≥льного житт¤ знайшла св≥й про¤в ≥ в сфер≥ крим≥нального судочинства.  рим≥нальне правосудд¤ з≥ткнулос¤ з двома симптоматичними факторами: а) ≥нтернац≥онал≥зац≥Їю злочинност≥ з њњ типовою дл¤ багатьох крањн структурою ≥ динам≥кою; б) обТЇктивними труднощами крим≥нального правосудд¤ на нац≥ональному р≥вн≥ у звТ¤зку з обмеженими можливост¤ми нац≥ональних судових ≥ правоохоронних орган≥в у ви¤вленн≥, розсл≥дуванн≥, судовому розгл¤д≥ цих злочин≥в, встановленн≥ винних ≥ прит¤гненн≥ њх до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ќдн≥Їю з ознак глобал≥зац≥њ та ≥нтернац≥онал≥зац≥њ в галуз≥ крим≥нального судочинства Ї значне зростанн¤ к≥лькост≥ справ, повТ¤заних з ≥ноземним елементом, що в≥дпов≥дно стимулюЇ процеси гармон≥зац≥њ в≥тчизн¤ного процесуального законодавства з м≥жнародними стандартами та його зближенн¤ з процесуальним правом ≥нших крањн. Ќа¤вн≥сть крим≥нальних справ з ≥ноземним елементом викликаЇ необх≥дн≥сть зверненн¤ правоохоронних та судових орган≥в р≥зних держав за взаЇмною правовою допомогою, в тому числ≥ з питань збиранн¤ та перев≥рки доказ≥в. якщо злочин чи окрем≥ його обставини стосуютьс¤ правопор¤дк≥в р≥зних крањн, то лог≥чними Ї питанн¤ про те, в ¤к≥й крањн≥ сл≥д розсл≥дувати цей злочин, ≥, в≥дпов≥дно, суди ¤коњ держави компетентн≥ розгл¤дати справу про цей злочин.  р≥м того, в конкретн≥й крим≥нальн≥й справ≥ може виникнути необх≥дн≥сть провадженн¤ окремих сл≥дчих д≥й на територ≥њ ≥ноземноњ держави. ” звТ¤зку з цим потребуЇ вир≥шенн¤ питанн¤ про процесуальне право, ¤ке маЇ застосовуватис¤ дл¤ регулюванн¤ зазначених в≥дносин у процес≥ збиранн¤, перев≥рки та оц≥нки допустимост≥ отриманих на територ≥њ ≥ноземноњ держави (а тим б≥льш за ≥ноземними процесуальними нормами) доказ≥в.

ƒосл≥дженн¤ правозастосовчоњ практики св≥дчить про на¤вн≥сть проблемних питань використанн¤ у нац≥ональному судочинств≥ доказ≥в, що отриман≥ в пор¤дку наданн¤ м≥жнародноњ правовоњ допомоги, зокрема з приводу застосуванн¤ ≥ноземного процесуального права п≥д час збиранн¤, перев≥рки або оц≥нки таких доказ≥в; особливостей правового статусу субТЇкт≥в доказуванн¤ тощо.

—туп≥нь науковоњ розробки проблеми. ƒо проблеми м≥жнародноњ взаЇмод≥њ у галуз≥ крим≥нального судочинства свого часу зверталис¤ в≥дом≥ дореволюц≥йн≥ рос≥йськ≥ вчен≥ ≤.я. ‘ойницький, ‘.‘. ћартенс, ћ.‘. ¬олодимирський-Ѕуданов, а за рад¤нських час≥в ќ.≤. Ѕастрик≥н, ≤.ѕ. Ѕл≥щенко, Ћ.Ќ. √аленська, ¬.ѕ. «≥м≥н, †≤.≤.  арпець, ¬.ћ.  удр¤вцев, ¤к≥ розгл¤дали питанн¤ виникненн¤ та розвитку правового ≥нституту м≥жнародного сп≥вроб≥тництва крањн у крим≥нальних справах, формували теоретичну базу цього ≥нституту.

«а час≥в соц≥альноњ демократичноњ реформи, що в≥дбуваЇтьс¤ в нашому сусп≥льств≥, ≥нтерес до м≥жнародноњ сп≥впрац≥ держав з питань крим≥нального судочинства набуваЇ нового, б≥льш високого р≥вн¤. ѕро це св≥дчать численн≥ прац≥, що присв¤чен≥ вже окремим аспектам розвитку ц≥Їњ новоњ п≥дгалуз≥ крим≥нального процесу. «а пострад¤нських час≥в сл≥д назвати в≥дом≥ прац≥ та досл≥дженн¤ в≥тчизн¤них та рос≥йських вчених –.ћ. ¬алуЇва, ќ.≤. ¬иноградовоњ, ќ.√. ¬олеводза, ¬.ћ. ¬олженк≥ноњ,  .¬.  арасьовоњ, ≤.≤. Ћукашука, ¬.¬. ЋунЇЇва, ¬.¬. ћ≥ленчук, Ќ.≤. ћалишевоњ, ≈.Ѕ. ћельниковоњ, ј.¬. Ќаумова та ≥нших вчених.

” своњх роботах ё.ѕ. јлен≥н, ѕ.ƒ. Ѕ≥ленчук, “.—. √авриш, ё.ћ. √рошевий, †≤.¬. ƒр≥жчаний, ¬.ћ. ƒрьом≥н, Ќ.ј. «ел≥нська, ј.¬.  офанов, “.¬. Ћукашк≥на, †¬.“. ћал¤ренко, ¬.—. ќвчинський, —.™. ™ркенов також звертали увагу на ≥снуюч≥ проблеми у вказан≥й сфер≥.

—л≥д в≥дзначити ≥ доробок з цього питанн¤ ≥ноземних вчених, зокрема ††Ў.ћ. Ѕасс≥он≥, ƒж. ’етчарда, ∆.ќ.¬. ћюллера, ≈.ћ. ¬айза, ≤. Ѕантекаса, —. Ќеша, ћ. ћаккарела та ≥нших.

–азом з тим, незважаючи на те, що доказова д≥¤льн≥сть Ї серцевиною крим≥нального процесу, його головною суттю, досл≥дженн¤ з питань використанн¤ у нац≥ональному судочинств≥ доказ≥в, що були отриман≥ за межами правовоњ системи, в ц≥лому в≥дсутн≥ (окрем≥ статт≥ з ц≥Їњ проблематики чи п≥дрозд≥ли загальних роб≥т не дозвол¤ють задов≥льно розкрити вс≥ аспекти проблеми).

«вТ¤зок роботи з науковими програмами, планами, темами. ƒисертац≥йне досл≥дженн¤ виконувалось в≥дпов≥дно до напр¤мк≥в, визначених  омплексною ц≥льовою програмою боротьби з≥ злочинн≥стю на 1996-2000 р.р., затвердженою ”казом ѕрезидента ”крањни є 837/96 в≥д 17.09.96 р., а також  омплексною програмою проф≥лактики злочинност≥ на 2001-2005 р.р., затвердженою ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 25.12.2000 р. є 1376. ќбрана проблема досл≥дженн¤ Ї складовою частиною загальноњ науковоњ теми, що виконуЇ ќдеська нац≥ональна юридична академ≥¤ "ѕравов≥ проблеми становленн¤ ≥ розвитку сучасноњ ”крањнськоњ держави" (номер державноњ реЇстрац≥њ 0101 V 001195), а також в≥дпов≥дно частиною науково-досл≥дноњ роботи кафедри крим≥нального процесу ќЌёј по тем≥ " рим≥нально-процесуальн≥ проблеми вдосконаленн¤ орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ правоохоронних орган≥в та суду в боротьб≥ з≥ злочинн≥стю в умовах формуванн¤ правовоњ держави" на 1998-2000 р.р. ≥ по тем≥ "ѕроблеми ефективност≥ крим≥нально-процесуального законодавства у сфер≥ боротьби з≥ злочинн≥стю та охорони прав особистост≥ в умовах формуванн¤ правовоњ держави" на 2001-2005 р.р.

“ема дисертац≥њ затверджена ¬ченою радою ќдеськоњ нац≥ональноњ юридичноњ академ≥њ 2 кв≥тн¤ 1999 р. (протокол є 3).

ћета досл≥дженн¤ пол¤гаЇ у ви¤вленн≥ особливих ознак процесу доказуванн¤ у крим≥нальних справах, повТ¤заних з наданн¤м м≥жнародноњ правовоњ допомоги, зокрема у частин≥ використанн¤ у в≥тчизн¤ному судочинств≥ доказ≥в, отриманих за межами нац≥ональноњ правовоњ системи ”крањни, а також внесенн¤ в≥дпов≥дних пропозиц≥й щодо вдосконаленн¤ чинного крим≥нально-процесуального законодавства.

ƒл¤ дос¤гненн¤ вказаноњ мети перед досл≥дженн¤м поставлен≥ так≥ завданн¤:

ќбТЇкт ≥ предмет досл≥дженн¤. ќбТЇктом досл≥дженн¤ Ї д≥¤льн≥сть судових ≥ правоохоронних орган≥в ”крањни та ≥ноземних держав, а також м≥жнародних юрисдикц≥йних орган≥зац≥й з питань взаЇмод≥њ у галуз≥ крим≥нального судочинства, а також нормативно-правова база такоњ д≥¤льност≥. ѕредметом - доказова д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в крим≥нального процесу, повТ¤зана з наданн¤м м≥жнародноњ правовоњ допомоги, та регламентуюч≥ њњ норми внутр≥шньодержавного процесуального ≥ м≥жнародного права щодо збиранн¤, перев≥рки та оц≥нки доказ≥в; правов≥ позиц≥њ, ≥дењ вчених-процесуал≥ст≥в з цього питанн¤.

ћетодолог≥чн≥ засади роботи. –обота над дисертац≥Їю зд≥йснювалас¤ шл¤хом застосуванн¤ системного п≥дходу до вивченн¤ таких складних соц≥альних ¤вищ, ¤к м≥жнародна правова допомога у крим≥нальних справах та доказуванн¤ у крим≥нальному судочинств≥, що дозволило автору краще п≥знати природу цих ¤вищ, взаЇмозвТ¤зок, та запропонувати заходи до њх удосконаленн¤.

ƒосл≥дженн¤ базуЇтьс¤ також на положенн¤х теор≥њ п≥знанн¤ та загальнонаукових методах: анал≥зу ≥ синтезу, ≥ндукц≥њ Ц у процес≥ роботи над емп≥ричним матер≥алом. ѕри розгл¤д≥ окремих питань теми застосовувалис¤ спец≥альн≥ методи п≥знанн¤: пор≥вн¤льно-правовий Ц при пор≥вн¤нн≥ украњнського ≥ ≥ноземного процесуального законодавства, норм м≥жнародного права (що дозволило автору провести теоретичний анал≥з норм в≥тчизн¤ного доказового права, а також норм, що регламентують д≥¤льн≥сть з наданн¤ м≥жнародноњ правовоњ допомоги); статистичний метод Ц у процес≥ вивченн¤ та узагальненн¤ судовоњ ≥ сл≥дчоњ практики, формально-юридичний Ц при визначенн≥ сп≥вв≥дношенн¤ положень м≥жнародного цив≥льного процесу ≥ крим≥нального процесу у досл≥джуван≥й сфер≥, та можливостей запозиченн¤ окремих ≥нститут≥в. Ўл¤хом застосуванн¤ системно-функц≥онального методу зд≥йсненна спроба диференц≥ювати компетенц≥ю орган≥в, д≥¤льн≥сть ¤ких повТ¤зана з запитуванн¤м та наданн¤м м≥жнародноњ правовоњ допомоги та обумовленим нею процесом доказуванн¤.

“еоретичною основою дисертац≥њ Ї роботи ¤к в≥тчизн¤них, так ≥ ≥ноземних вчених юрист≥в з крим≥нально-процесуального, крим≥нального ≥ м≥жнародного права. Ќормативну базу складають  онституц≥¤ ”крањни, м≥жнародно-правов≥ акти, чинний  рим≥нально-процесуальний кодекс ”крањни, постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни, а також проект нового  ѕ  ”крањни, ћодельний проект  ѕ  дл¤ держав-учасниць —Ќƒ, процесуальне законодавство р¤ду ≥ноземних крањн (–ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, ћолдови, Ѕ≥лорус≥, Ќ≥меччини, Ўвейцар≥њ, ‘ранц≥њ, —получених Ўтат≥в јмерики,  анади).

ѕоложенн¤ дисертац≥њ ірунтуютьс¤ на виб≥рковому досл≥дженн≥ сл≥дчоњ, прокурорськоњ та судовоњ практики п≥вденного рег≥ону ”крањни, що складаЇ емп≥ричну базу досл≥дженн¤. «окрема, автором було вивчено 146 крим≥нальних справ, повТ¤заних з наданн¤м м≥жнародноњ правовоњ допомоги, ≥ 200 м≥жнародних сл≥дчих ≥ судових доручень, що перебували в провадженн≥ судових ≥ сл≥дчих орган≥в ќдеськоњ, ћиколањвськоњ та ’ерсонськоњ областей за пер≥од з 1998 по 2002 р.р. ѕ≥д час досл≥дженн¤ анал≥зувалис¤ не лише м≥жнародн≥ сл≥дч≥ дорученн¤ в межах м≥жнародноњ правовоњ допомоги, але ≥ використанн¤ в нац≥ональному судочинств≥ доказ≥в, що отриман≥ в пор¤дку виконанн¤ цих доручень.

Ќаукова новизна одержаних результат≥в. –обота Ї першим досл≥дженн¤м проблемних питань процесу доказуванн¤ у крим≥нальних справах, при провадженн≥ ¤ких застосовувавс¤ ≥нститут м≥жнародноњ правовоњ допомоги. ” дисертац≥њ обірунтовуЇтьс¤ р¤д нових положень та висновк≥в, ¤к≥ ≥стотно розширюють зм≥ст доказового права ”крањни ≥ пон¤т≥йний апарат теор≥њ крим≥нального процесу. ƒо найб≥льш суттЇвих ≥з них сл≥д в≥днести так≥:

–езультати досл≥дженн¤ використовуютьс¤ при викладанн≥ спец≥ального курсу Дѕроблеми взаЇмод≥њ орган≥в юстиц≥њ ”крањни та ≥нших крањнФ дл¤ студент≥в судово-прокурорського факультету та слухач≥в ≤нституту п≥дготовки профес≥йних судд≥в ќдеськоњ нац≥ональноњ юридичноњ академ≥њ.

јпробац≥¤ результат≥в досл≥дженн¤. ќсновн≥ положенн¤ дисертац≥йного досл≥дженн¤ допов≥далис¤ й обговорювалис¤ на 2-й, 3-й зв≥тн≥й науков≥й конференц≥њ професорсько-викладацького складу ≥ асп≥рант≥в ќдеськоњ державноњ юридичноњ академ≥њ (ќдеса, 1999, 2000 рр.), на ћ≥жнародн≥й науково-практичн≥й конференц≥њ У—оц≥альн≥ та правов≥ проблеми боротьби з тероризмомФ (ќдеса, 2001 р.), на ¬сеукрањнському науково-практичному сем≥нар≥ Д≤нформац≥йне забезпеченн¤ боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюФ (ќдеса, 2002 р.).

ѕубл≥кац≥њ. ќсновн≥ положенн¤ дисертац≥йного досл≥дженн¤ викладен≥ в шести наукових прац¤х, чотири з ¤ких опубл≥кован≥ у фахових виданн¤х. ќдна з статей, опубл≥кованих у фаховому виданн≥, - Дћ≥жнародне сп≥вроб≥тництво у боротьб≥ з тероризмомФ виконана у сп≥вавторств≥ з јлен≥ним ё.ѕ. ƒисертанту належать положенн¤ про пор¤док створенн¤ ≥ д≥¤льност≥ сп≥льних сл≥дчих груп та особливост≥ дистанц≥йного проведенн¤ сл≥дчих д≥й.

ѕубл≥кац≥њ та основн≥ положенн¤ дисертац≥њ розм≥щен≥ на ¬еб-сайт≥ автора: Дћ≥жнародний крим≥нальний процес: правосудд¤ без кордон≥вФ (http://icpn.narod.ru).

—труктура дисертац≥њ обумовлена њњ ц≥л¤ми, завданн¤ми, предметом ≥ методом досл≥дженн¤. –обота складаЇтьс¤ з вступу, трьох розд≥л≥в, що об'Їднують в≥с≥м п≥дрозд≥л≥в, висновк≥в, додатк≥в ≥ наукового апарата, поданого систематизованим б≥бл≥ограф≥чним списком (287 найменувань) та списком нормативно-правових акт≥в. ѕовний обс¤г дисертац≥њ складаЇ 243 стор≥нки, з ¤ких 179 стор≥нок - безпосередньо текст дисертац≥њ.

ќ—Ќќ¬Ќ»… «ћ≤—“ –ќЅќ“»

” вступ≥ роботи обірунтовуЇтьс¤ актуальн≥сть њњ теми, визначаютьс¤ мета та завданн¤ досл≥дженн¤, його обТЇкт та предмет, формулюЇтьс¤ новизна роботи, пропонуЇтьс¤ теоретичне та практичне застосуванн¤ положень дисертац≥њ та одержаних висновк≥в, подаЇтьс¤ ступ≥нь апробац≥њ результат≥в досл≥дженн¤ та список публ≥кац≥й за темою дисертац≥њ.

ѕерший розд≥л Дћ≥жнародно-правов≥ аспекти крим≥нально-процесуальноњ д≥¤льност≥Ф, присв¤чений анал≥зу впливу ≥ноземного елементу на зм≥ст та характер провадженн¤ у крим≥нальних справах. ¬ п≥дрозд≥л≥ 1.1. Д рим≥нально-процесуальне доказуванн¤ в умовах конфл≥кту юрисдикц≥йФ даЇтьс¤ анал≥з доказового права ”крањни та теор≥њ доказуванн¤ в крим≥нальному судочинств≥. Ќа думку дисертанта крим≥нально-процесуальна д≥¤льн≥сть, в тому числ≥ ≥ доказова, та њх правова регламентац≥¤ детерм≥нуютьс¤ типом правовоњ системи держави, у звТ¤зку з чим доказове право конкретноњ правовоњ системи визначаЇ процесуальну форму м≥жнародноњ правовоњ допомоги.

” в≥тчизн¤н≥й науц≥ крим≥нального процесу питанн¤м крим≥нально-процесуального доказуванн¤ присв¤чено широкий спектр роб≥т (проблемами ц≥Їњ п≥дгалуз≥ крим≥нального процесу займалис¤ ё.ћ. √рошевий, –.—. ЅЇлк≥н, —.ј. √олунський, ќ.ћ. Ћар≥н, ћ.ћ. ћихеЇнко, ћ.—. —трогович, —.ј. Ўейфер та ≥нш≥), в ¤ких викладено досить р≥зноман≥тн≥ точки зору в≥дносно проблемних питань ¤к доказовоњ д≥¤льност≥, так ≥ власне доказ≥в.

ѕодаЇтьс¤ визначенн¤ м≥жнародного (≥ноземного) елементу в крим≥нально-процесуальних в≥дносинах (конкретн≥й крим≥нальн≥й справ≥) ≥ крим≥нально-процесуальн≥й д≥¤льност≥. ћ≥жнародний (≥ноземний) елемент в крим≥нально-процесуальних в≥дносинах маЇ м≥сце, коли а) обТЇкт крим≥нально-процесуальних в≥дносин знаходитьс¤ за межами крањни, в ¤к≥й провадитьс¤ крим≥нальна справа (на територ≥њ ≥ноземноњ держави або м≥жнародн≥й територ≥њ); б) одним ≥з суб'Їкт≥в крим≥нально-процесуальних в≥дносин Ї ≥ноземець, ≥ноземна держава (≥ноземний державний орган), юридична особа Ц нерезидент, м≥жнародна орган≥зац≥¤; в) фактичний зм≥ст процесуальних правов≥дносин реал≥зуЇтьс¤ за межами крањни; г) юридичний факт, внасл≥док ¤кого виникають, зм≥нюютьс¤ чи припин¤ютьс¤ крим≥нально-процесуальн≥ в≥дносини, маЇ м≥сце за межами крањни, органи ¤коњ зд≥йснюють провадженн¤ у крим≥нальн≥й справ≥; д) дл¤ регулюванн¤ крим≥нально-процесуальних правов≥дносин застосовуютьс¤ норми права ≥ноземноњ держави чи м≥жнародноњ орган≥зац≥њ.

“акож обірунтовуЇтьс¤ теза, що ≥снуванн¤ ≥ноземного (м≥жнародного) елементу т¤гне певн≥ ускладненн¤ в крим≥нально-процесуальн≥й д≥¤льност≥, обумовлен≥ ≥нститутом юрисдикц≥њ. ƒисертант прийшов до висновку, що крим≥нально-процесуальн≥ в≥дносини з ≥ноземним (м≥жнародним) елементом можуть викликати кол≥з≥ю (конфл≥кт) ¤к юрисдикц≥й (системи повноважень щодо крим≥нал≥зац≥њ, розсл≥дуванн¤, вир≥шенн¤ крим≥нальних справ ≥ покаранн¤ ос≥б, винних у вчиненн≥ злочин≥в), так ≥ закон≥в (крим≥нальних ≥ крим≥нально-процесуальних). ” звТ¤зку з цим у робот≥ пропонуЇтьс¤ вир≥шувати кол≥з≥ю крим≥нально-процесуальних юрисдикц≥й шл¤хом проведенн¤ узгоджувальних консультац≥й держав (на р≥вн≥ ÷ентральних орган≥в: генеральних прокурор≥в або м≥н≥стр≥в юстиц≥њ) за правилом зручного м≥сц¤ розгл¤ду справи (forum conveniens), запозиченого з м≥жнародного цив≥льного процесу. —права ДЋокерб≥Ф дозвол¤Ї говорити про догов≥рну юрисдикц≥ю не лише в м≥жнародному цив≥льному процес≥, а й у крим≥нальному судочинств≥ також.

ѕравило зручного м≥сц¤ розгл¤ду крим≥нальноњ справи встановлюЇ сукупн≥сть властивостей сл≥дчоњ (судовоњ) ситуац≥њ, ¤к≥ обумовлюють необх≥дн≥сть та можлив≥сть концентрац≥њ крим≥нального провадженн¤ в межах одн≥Їњ правовоњ системи (чи то нац≥ональноњ, чи м≥жнародноњ) на п≥дстав≥ врахуванн¤ системи ≥нтерес≥в у крим≥нальному судочинств≥.  онцентрац≥¤ провадженн¤, ¤к концепц≥¤ судочинства, знайшла досить широке розповсюдженн¤ у сфер≥ м≥жнародного цив≥льного процесу, ≥ визначаЇтьс¤ ¤к зосередженн¤ в одн≥й правов≥й систем≥ переважноњ к≥лькост≥ його [процесу] субТЇкт≥в, доказ≥в та обТЇкту досл≥дженн¤ (злочину) ≥ його елемент≥в (’. Ўак). ƒо системних ≥нтерес≥в в крим≥нальному процес≥ сл≥д в≥днести: ≥нтереси учасник≥в крим≥нального процесу (близьк≥сть (за громад¤нством чи резидентством) учасника процесу до установи юстиц≥њ, близьк≥сть до його захисту чи представництва, близьк≥сть до м≥сц¤ виконанн¤ процесуального р≥шенн¤ у справ≥); ≥нтереси держави (ефективного захисту учасник≥в крим≥нального судочинства та покаранн¤ ос≥б, винних у вчинен≥ злочин≥в); ≥нтереси юстиц≥њ (близьк≥сть до м≥сц¤ вчиненн¤ злочину, близьк≥сть до права (тобто системи законодавства), близьк≥сть до доказ≥в, близьк≥сть до м≥сц¤ виконанн¤ р≥шенн¤ у справ≥).

¬ п≥дрозд≥л≥ 1.2. Дѕон¤тт¤, принципи, форми та основн≥ напр¤мки взаЇмод≥њ держав у галуз≥ крим≥нальноњ юстиц≥њФ вказано на детерм≥нован≥сть взаЇмод≥њ установ юстиц≥њ р≥зних держав з питань крим≥нального правосудд¤ (зокрема з питань збиранн¤, перев≥рки доказ≥в) на¤вн≥стю в крим≥нально-процесуальних правов≥дносинах ≥ноземного елементу. ѕ≥д взаЇмод≥Їю установ юстиц≥њ держав у крим≥нальному судочинств≥ дисертантом розум≥Їтьс¤ загальна дл¤ њњ учасник≥в д≥¤льн≥сть компетентних установ юстиц≥њ держав або м≥жнародних орган≥зац≥й (в тому числ≥ сп≥льний розгл¤д ≥ прийн¤тт¤ р≥шень, а також њх виконанн¤), повТ¤зана з порушенн¤м, розсл≥дуванн¤м та вир≥шенн¤м крим≥нальних справ, виконанн¤м процесуальних р≥шень по них ≥ захистом прав, законних ≥нтерес≥в ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥.

Ќа думку дисертанта сл≥д вид≥л¤ти наступн≥ основн≥ процесуальн≥ види взаЇмод≥њ у крим≥нальному судочинств≥: м≥жнародну правову допомогу у крим≥нальних справах (у вузькому розум≥нн≥); видачу (екстрадиц≥ю), передачу (дл¤ м≥жнародних орган≥зац≥й) пересл≥дуваних ос≥б (п≥дозрюваних, обвинувачених, п≥дсудних, засуджених Ц до зверненн¤ вироку до виконанн¤); передачу засуджених ос≥б; перейн¤тт¤ (передача-прийн¤тт¤) крим≥нального провадженн¤; виконанн¤ р≥шень у крим≥нальних справах.

–егламентац≥¤ процесуальних форм взаЇмод≥њ держав у галуз≥ крим≥нального судочинства повинна бути встановлена в окремому розд≥л≥  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни (¤к це, наприклад, зроблено в проект≥  ѕ , розробленого –обочою групою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни).

” другому розд≥л≥ Дћ≥жнародна правова допомога ¤к основний механ≥зм збиранн¤ та перев≥рки доказ≥в за межами правовоњ системиФ розгл¤нут≥ питанн¤ про м≥жнародну правову допомогу, п≥дстави та приводи до м≥жнародноњ правовоњ допомоги у крим≥нальних справах, ¤к основного механ≥зму збиранн¤ та перев≥рки доказ≥в за межами ”крањни. «верненн¤ до системи вказаних питань обумовлено ≥нститутом допустимост≥ доказ≥в, в≥дпов≥дно до ¤кого докази, отримуван≥ в процес≥ м≥жнародноњ правовоњ допомоги, будуть допустимими лише за умови дотриманн¤ встановленоњ нац≥ональним законодавством та м≥жнародним правом процедури зверненн¤ та наданн¤ м≥жнародноњ допомоги.

¬ п≥дрозд≥л≥ 2.1. Д онцепц≥¤ м≥жнародноњ правовоњ допомоги у крим≥нальних справахФ запропоновано розр≥зн¤ти публ≥чну ≥ приватну правову допомогу в залежност≥ в≥д субТЇкт≥в, ¤к≥ њњ надають ≥ отримують, ц≥лей, що пересл≥дуЇ наданн¤ правовоњ допомоги, природи ≥нтерес≥в, ¤ким вона покликана спри¤ти, реал≥зовуватис¤. ”вага вчених переважно акцентуЇтьс¤ на правов≥й допомоз≥ м≥ж органами двох ≥ б≥льше держав (¤ка характеризуЇтьс¤ публ≥чн≥стю). ¬ той же час процесуальна допомога може надаватис¤ державам ≥ через приватн≥ установи ≥ особи (наприклад, детективн≥ агентства, адвокатськ≥ обТЇднанн¤, та приватних адвокат≥в або юрист≥в). ≤ навпаки, вказана допомога у крим≥нальних справах може надаватис¤ не лише державам (¤к тримачам крим≥нальноњ процедури), а й окремим учасникам крим≥нального процесу (обвинуваченому, його захиснику, потерп≥лому тощо), тобто бути за характером приватною допомогою.  р≥м того, дисертантом розвинуто положенн¤ про пасивну правову допомогу, ¤ку дисертант д≥лить на а) консульську допомогу, тобто наданн¤ одн≥Їю державою можливост≥ консулу ≥ншоњ держави проводити процесуальн≥ д≥њ на територ≥њ акредитованоњ держави в≥дносно громад¤н своЇњ держави, а також б) в≥дсутн≥сть заперечень з боку одн≥Їњ держави щодо можливост≥ проведенн¤ на њњ територ≥њ окремих процесуальних д≥й особами, уповноваженими судовими органами ≥ншоњ держави.

“аким чином, п≥д м≥жнародною правовою допомогою у крим≥нальних справах (у вузькому розум≥нн≥) сл≥д розум≥ти передбачену нац≥ональним крим≥нально-процесуальним законодавством, м≥жнародними нормативно-правовими актами (договорами, конвенц≥¤ми, пактами, протоколами, регламентами, угодами ≥ таке ≥нше), п≥дписаними ”крањною, або учасницею ¤ких Ї ”крањна, або права ≥ обовТ¤зки по ¤ких перейшли до ”крањни в пор¤дку правонаступництва, систему процесуальних принцип≥в, заход≥в та процедур, спр¤мованих на реал≥зац≥ю завдань крим≥нального судочинства ”крањни ≥/або ≥ноземноњ держави за межами њх нац≥ональноњ юрисдикц≥њ, шл¤хом вчиненн¤ (або створенн¤ можливост≥ дл¤ вчиненн¤) за межами територ≥њ держави, в провадженн≥ орган≥в ¤коњ знаходитьс¤ крим≥нальна справа, процесуальних д≥й ≥з встановленн¤ певного статусу за субТЇктами крим≥нального судочинства; по збиранню, перев≥рц≥ доказ≥в; розшуку та арешту майна; наданню ≥нформац≥њ про ≥ноземне та м≥жнародне право та практику його застосуванн¤; забезпеченн¤ захисту та представництва ≥нтерес≥в ≥ноземц≥в, ≥ноземних держав ≥ юридичних ос≥б, м≥жнародних орган≥зац≥й в крим≥нальному судочинств≥.

¬≥дпов≥дно до м≥жнародно-правових та внутр≥шньодержавних процесуальних норм зм≥ст м≥жнародноњ правовоњ допомоги складають: а) процесуальн≥ д≥њ, що передбачен≥ чинним  ѕ  ”крањни; та б) процесуальн≥ д≥њ, передбачен≥ м≥жнародними угодами: врученн¤ документ≥в; виклик св≥дк≥в, потерп≥лих, експерт≥в, цив≥льних позивач≥в, цив≥льних в≥дпов≥дач≥в дл¤ участ≥ в ≥ноземному крим≥нальному провадженн≥ тощо.

¬ п≥дрозд≥л≥ 2.2. Дѕ≥дстави та приводи до м≥жнародноњ правовоњ допомогиФ визначено, що п≥дставами м≥жнародноњ правовоњ допомоги Ї ≥нформац≥¤ про можлив≥сть наданн¤ запитуваною стороною (тобто державою або м≥жнародною орган≥зац≥Їю, до ¤коњ звертаютьс¤ за допомогою) певного виду процесуальноњ допомоги у крим≥нальних справах, представлена у формах, передбачених процесуальним законодавством. ѕ≥дстави м≥жнародноњ правовоњ допомоги дисертантом диференц≥йован≥ на а) позитивн≥: фактичн≥ ≥ формальн≥ (процесуальн≥, нормативно-правов≥, крим≥нально-правов≥) та б) негативн≥.

як прив≥д до м≥жнародноњ правовоњ допомоги розгл¤даЇтьс¤ м≥жнародне сл≥дче (судове) дорученн¤ або безпосереднЇ ви¤вленн¤ державним компетентним органом ознак злочину, ¤кий п≥дпадаЇ п≥д крим≥нальну юрисдикц≥ю ≥ноземноњ держави (на цей час передбачено лише дл¤ ≥нституту видач≥ пересл≥дуваних ос≥б). ћ≥жнародне дорученн¤ - це засноване на м≥жнародно-правових нормах та звича¤х проханн¤ в письмов≥й форм≥ сл≥дчого, прокурора, суду чи судд≥ ”крањни до компетентного органу юстиц≥њ ≥ноземноњ держави або м≥жнародноњ орган≥зац≥њ про проведенн¤ окремих процесуальних д≥й, врученн¤ документ≥в, отриманн¤ ≥нформац≥њ, ¤ке виконуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до чинного крим≥нально-процесуального законодавства обох держав та м≥жнародно-правових акт≥в.

ѕ≥дрозд≥л 2.3. Д—кладанн¤, передача та виконанн¤ м≥жнародного дорученн¤Ф присв¤чений процедур≥ наданн¤ м≥жнародноњ правовоњ допомоги. ƒисертант прийшов до висновку про стад≥йний характер д≥¤льност≥ компетентних орган≥в з направленн¤ та виконанн¤ м≥жнародних сл≥дчих (судових) доручень, ¤кий складаЇтьс¤ з наступних етап≥в: 1) п≥дготовчоњ стад≥њ; 2) стад≥њ порушенн¤ (≥н≥ц≥ал≥зац≥њ) дорученн¤; 3) стад≥њ порушенн¤ (≥н≥ц≥ал≥зац≥њ) виконанн¤ дорученн¤; 4) стад≥њ виконанн¤ дорученн¤. ƒоказова д≥¤льн≥сть характерна дл¤ першоњ та останньоњ стад≥њ.

«добувач вважаЇ, що м≥жнародн≥ дорученн¤ виконуютьс¤ (≥ в≥дпов≥дно докази збираютьс¤ та перев≥р¤ютьс¤) за основним правилом, в≥дпов≥дно до ¤кого повинно застосовуватис¤ право запитуваноњ сторони. “аке положенн¤ м≥стить п. 1 статт≥ 8  онвенц≥њ державЦучасниць —Ќƒ про правову допомогу ≥ правов≥ в≥дносини у цив≥льних, с≥мейних ≥ крим≥нальних справах 1993 року, та п. 1 статт≥ 3 ™вропейськоњ конвенц≥њ про взаЇмну допомогу у крим≥нальних справах 1959 року. ќстанн≥й передбачаЇ, що У«апитувана —торона виконуЇ, у передбачений њњ законодавством спос≥б, будь-¤к≥ судов≥ дорученн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ крим≥нальноњ справи ≥ ¤к≥ надсилаютьс¤ њй судовими власт¤ми запитуючоњ —торони з метою забезпеченн¤ св≥доцьких показань або передач≥ предмет≥в, ¤к≥ Ї речовими доказами, матер≥ал≥в судовоњ справи або документ≥вФ. ѕроте, м≥жнародними договорами встановлюЇтьс¤ ≥ виключенн¤ з цього правила, в≥дпов≥дно до ¤кого за проханн¤м запитуючоњ сторони може бути застосоване ≥ њњ право (п. 1 ст. 8  онвенц≥њ —Ќƒ про правову допомогу ≥ правов≥ в≥дносини у цив≥льних, с≥мейних ≥ крим≥нальних справах 1993 р.), що т¤гне виникненн¤ можливого конфл≥кту права запитуваноњ та запитуючоњ сторони.

ƒоречним у звТ¤зку з цим Ї анал≥з компетенц≥њ ¬ерховного —уду ”крањни щодо вир≥шенн¤ близьких за характером питань. “ак, вища судова ланка ”крањни в≥дпов≥дно до п. 6 ст. 47 «акону ”крањни Уѕро судоустр≥й ”крањниФ в≥д 7 лютого 2002 року У...у межах своњх повноважень вир≥шуЇ питанн¤, що випливають з м≥жнародних договор≥в ”крањниФ.

як спос≥б вир≥шенн¤ зазначеноњ вище проблеми пропонуЇтьс¤ закр≥пити у  ѕ  ”крањни наступне правило вир≥шенн¤ протир≥чч¤ норм права запитуваноњ та запитуючоњ сторони:

У—татт¤ 3¹. «астосовуване право при виконанн≥ м≥жнародних сл≥дчих (судових) доручень

ѕри виконанн≥ м≥жнародних сл≥дчих (судових) доручень застосовуютьс¤ норми цього  одексу.

Ќа письмове проханн¤ запитуючоњ сторони, ¤сно виражене в м≥жнародному сл≥дчому (судовому) дорученн≥, можуть застосовуватись норми процесуального права ц≥Їњ сторони, ¤кщо це не суперечить законодавству ”крањни.

ѕитанн¤ про в≥дпов≥дн≥сть ≥ноземного права процесуальному законодавству ”крањни вир≥шуЇтьс¤ ÷ентральним органом, визначеним м≥жнародним договором за ¤ким надаЇтьс¤ м≥жнародна правова допомога, або —удовою палатою у крим≥нальних справах ¬ерховного —уду ”крањни за поданн¤м суду (судд≥), прокурора або сл≥дчого, у провадженн≥ ¤ких знаходитьс¤ м≥жнародне сл≥дче (судове) дорученн¤, прот¤гом 10 дн≥в з моменту надходженн¤ цього поданн¤ до ¬ерховного —уду ”крањни. ƒо поданн¤ маЇ бути додана коп≥¤ м≥жнародного сл≥дчого (судового) дорученн¤. «а результатами розгл¤ду поданн¤ —удова палата у крим≥нальних справах ¬ерховного —уду ”крањни приймаЇ ухвалу про в≥дпов≥дн≥сть або нев≥дпов≥дн≥сть норми процесуального права запитуючоњ сторони законодавству ”крањни, про що негайно пов≥домл¤Їтьс¤ суд (судд¤), прокурор або сл≥дчий, у провадженн≥ ¤ких знаходитьс¤ м≥жнародне сл≥дче (судове) дорученн¤.

ѕеред провадженн¤м процесуальноњ д≥њ з застосуванн¤м норм процесуального права запитуючоњ сторони суд (судд¤), прокурор або сл≥дчий, у провадженн≥ ¤ких знаходитьс¤ м≥жнародне сл≥дче (судове) дорученн¤, зобовТ¤зан≥ ознайомити вс≥х учасник≥в ц≥Їњ процесуальноњ д≥њ з≥ зм≥стом норм процесуального права запитуючоњ сторони, та вручити њм тексти застосовуваних норм процесуального права запитуючоњ сторони, про що складаЇтьс¤ в≥дпов≥дний протокол.Ф

ƒисертантом з урахуванн¤м позиц≥њ ќ.≤. Ѕастрик≥на сформульовано систему обставин, що виключають застосуванн¤ ≥ноземного процесуального законодавства, ¤кщо застосуванн¤ ≥ноземного права т¤гне: а) порушенн¤ встановленого нац≥ональним законом пор¤дку крим≥нального судочинства (наприклад,† запитуван≥ процесуальн≥ д≥њ виконуютьс¤ лише на певних стад≥¤х: обшук, вињмка, осв≥дуванн¤); б) вих≥д за меж≥ встановлених нац≥ональним законом засоб≥в ≥ прийом≥в провадженн¤† крим≥нальних справ (наприклад, запитуван≥ сл≥дч≥ д≥њ не передбачен≥ чинним нац≥ональним крим≥нально-процесуальним законодавством); в) пр¤мо чи опосередковано порушуЇтьс¤ ефективне регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ порушенн¤, розсл≥дуванн¤, судового розгл¤ду та вир≥шенн¤ крим≥нальних справ (наприклад, нев≥дпов≥дн≥сть ≥ноземного та нац≥онального крим≥нально-процесуальних законодавств щодо кола учасник≥в крим≥нального процесу); г) порушенн¤ встановлених м≥жнародних стандарт≥в прав людини.

¬ п≥дрозд≥л≥ 2.4. ДЌов≥ форми м≥жнародноњ правовоњ допомоги у крим≥нальних справахД дисертант обірунтовуЇ необх≥дн≥сть правовоњ регламентац≥њ ≥нституту сп≥льного розсл≥дуванн¤ та доказовоњ д≥¤льност≥ сп≥льних сл≥дчих груп та вважаЇ за необх≥дне доповнити чинний  ѕ  ”крањни, враховуючи необх≥дн≥сть та можлив≥сть застосуванн¤ в≥деоконференцмереж≥ в процес≥ збиранн¤ доказ≥в, статтею 284¹ в наступн≥й редакц≥њ: "” випадках проведенн¤ судового зас≥данн¤ в умовах в≥ддаленоњ присутност≥ п≥дсудного чи його захисника, законного представника, а також потерп≥лого, цив≥льного позивача, цив≥льного в≥дпов≥дача, њх представник≥в (тобто, за умови њх знаходженн¤ за межами прим≥щенн¤, в ¤кому проходить це судове зас≥данн¤) з використанн¤м техн≥чних засоб≥в, суд встановлюЇ чи немаЇ у зазначених учасник≥в судового зас≥данн¤ претенз≥й до ¤кост≥ звуку ≥ зображенн¤. ѕри в≥дсутност≥ таких претенз≥й у вс≥х учасник≥в судового зас≥данн¤, ¤к≥ беруть у ньому участь в умовах в≥ддаленоњ присутност≥, про що робитьс¤ в≥дпов≥дний запис у протокол судового зас≥данн¤, суд продовжуЇ судове зас≥данн¤"; та статт≥ 303  ѕ  ”крањни частиною восьмою з аналог≥чним положенн¤м в так≥й редакц≥њ: Уѕеред допитом в режим≥ в≥ддаленоњ присутност≥ св≥дка суд повинен встановити чи немаЇ у св≥дка претенз≥й до ¤кост≥ звуку ≥ зображенн¤. ѕри в≥дсутност≥ таких претенз≥й у вказаного св≥дка суд розпочинаЇ допит в пор¤дку передбаченому частинами 2-5 ц≥Їњ статт≥Ф.

¬ умовах дистанц≥йного провадженн¤ процесуальноњ д≥њ (тобто з використанн¤м в≥деоконференцзвТ¤зку) маЇ застосовуватись законодавство обох крањн, де виконуЇтьс¤ вказана процесуальна д≥¤. «а на¤вност≥ серйозних протир≥ч у процесуальних законодавствах крањн (пов'¤заних, наприклад, з правовим статусом допитуваноњ особи) допит у кол≥з≥йн≥й частин≥ повинен регламентуватись законодавством держави, на територ≥њ ¤коњ знаходитьс¤ допитувана особа. ” зв'¤зку з цим процесуальний механ≥зм дистанц≥йного допиту повинен допускати зд≥сненн¤ прокурорського нагл¤ду та судового контролю за дотриманн¤м законност≥ прокурорами чи судд¤ми обох держав. «ахисник може знаходитись пор¤д з п≥дозрюваним чи обвинуваченим, а за на¤вност≥ паралельного конф≥денц≥йного каналу звТ¤зку - ≥ пор¤д з особою, ¤ка проводить допит. ¬важаЇмо обірунтованою думку ѕ.ƒ. Ѕ≥ленчука, що п≥дпис допитаноњ особи, переданий каналами зв'¤зку буде допустимим при в≥дпов≥дному засв≥дчен≥ його посадовими особами правоохоронних орган≥в ≥ноземноњ держави, ¤к≥ мають в≥дпов≥дати за ≥дентиф≥кац≥ю допитуваноњ особи.

 р≥м того, ≥нститут дистанц≥йного провадженн¤ процесуальних д≥й вир≥шуЇ проблему дотриманн¤ вимог п≥дпункту (d) пункту 3 статт≥ 6  онвенц≥њ про захист прав людини ≥ основних свобод в≥д 4 листопада 1950 р. стосовно реал≥зац≥њ обвинуваченим (п≥дсудним) права конфронтац≥њ п≥д час допиту св≥дк≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ за межами ”крањни.

¬ третьому розд≥л≥ Дќсобливост≥ оц≥нки доказ≥в, отриманих за кордономФ проанал≥зовано останн≥й елемент процесу доказуванн¤ Ц оц≥нка доказ≥в, отриманих в процес≥ м≥жнародноњ правовоњ допомоги. ” п≥дрозд≥л≥ 3.1. Д«агальн≥ питанн¤ оц≥нки доказ≥в в умовах застосуванн¤ механ≥зму м≥жнародноњ правовоњ допомогиФ дисертант прийшов до висновку, що оц≥нка допустимост≥ доказ≥в, отриманих за межами ”крањни, повинна бути проведена не лише з позиц≥њ њх допустимост≥ в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни, але й в≥дпов≥дно до застосованого п≥д час њх збиранн¤ законодавства ≥ноземноњ держави з точки зору дотриманн¤ прав людини.

¬ п≥дрозд≥л≥ 3.2. Дƒопустим≥сть доказ≥в, отриманих в процес≥ правовоњ допомогиФ роботи розгл¤даютьс¤ питанн¤ визначенн¤ допустимост≥ доказ≥в в процес≥ њх оц≥нки. јнал≥з правовоњ ситуац≥њ щодо необх≥дност≥ застосуванн¤ в процес≥ оц≥нки доказ≥в ≥ноземного законодавства та норм м≥жнародного права, дозвол¤Ї зробити наступн≥ висновки. ѕо-перше, норми ≥ноземного чи м≥жнародного права у випадку застосуванн¤ њх п≥д час оц≥нки доказ≥в, не конкурують з нац≥ональним процесуальним законодавством (¤к це було п≥д час њх застосуванн¤ в процес≥ збиранн¤ доказ≥в), а мають застосовуватис¤ субсид≥арно, тобто доповнюючи в≥дпов≥дн≥ положенн¤ нац≥онального законодавства стосовно оц≥нки доказ≥в за тими чи ≥ншими критер≥¤ми. ѕо-друге, норми ≥ноземного чи м≥жнародного права мають застосовуватис¤ лише до оц≥нки доказ≥в, з≥браних за межами держави суду (судд≥, сл≥дчого, прокурора), в провадженн≥ ¤кого знаходитьс¤ справа. ѕо-третЇ, вказан≥ норми можуть застосовуватис¤ лише до оц≥нки доказ≥в за таким критер≥Їм ¤к њх допустим≥сть, тому що це Їдина властив≥сть доказу (за вин¤тком х≥ба що його належност≥), ¤ку можна встановити п≥д час збиранн¤ доказу. Ќалежн≥сть регламентуЇтьс¤ Їдиним правилом, що д≥Ї практично у вс≥х доказових системах (в тому чи ≥ншому формулюванн≥), в≥дпов≥дно до ¤кого ¤к докази можуть використовуватис¤ в≥домост≥, ¤к≥ можуть встановити обставини, що мають значенн¤ дл¤ справи. ” звТ¤зку з тим, що за в≥тчизн¤ним законодавством достов≥рн≥сть визначаЇтьс¤ за внутр≥шн≥м переконанн¤м органу, ¤кий приймаЇ р≥шенн¤, дл¤ останнього не мають значенн¤ положенн¤ ≥ноземного закону.

як в≥домо, правила про допустим≥сть, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ а) достов≥рност≥ доказ≥в та б) прав особистост≥, ¤ка прит¤гуЇтьс¤ до участ≥ в крим≥нально-процесуальн≥й д≥¤льност≥ чи ≥нтерес≥в ¤коњ стосуЇтьс¤ ц¤ д≥¤льн≥сть. “аким чином, крим≥нально-процесуальн≥ норми про допустим≥сть доказ≥в мають не лише гносеолог≥чну, а й морально-етичну природу.

” звТ¤зку з цим, норми ≥ноземного чи м≥жнародного права мають застосовуватис¤ лише до оц≥нки доказ≥в з точки зору не дотриманн¤ правил, що гарантують достов≥рн≥сть доказу, а з позиц≥њ дотриманн¤ прав особи, ¤ка прит¤гуЇтьс¤ до участ≥ в крим≥нальному судочинств≥. ” звТ¤зку з цим не можна повн≥стю погодитис¤ з позиц≥Їю ќ.ѕ. –ижакова про недопустим≥сть доказ≥в, ¤кщо при њх збиранн≥ були порушенн≥ положенн¤  ѕ  т≥Їњ держави, де виконувалос¤ дорученн¤.

Ќа думку дисертанта повинно бути встановлене загальне правило про недопустим≥сть провадженн¤ процесуальних д≥й, ¤к≥ не обумовлен≥ предметом м≥жнародного сл≥дчого (судового) дорученн¤ та щодо проведенн¤ ¤ких не над≥йшли згода ≥ належн≥ процесуальн≥ документи запитуючоњ сторони, або ¤к≥ не повТ¤зан≥ з власною внутр≥шньодержавною крим≥нальною процедурою запитуваноњ сторони.

ѕри оц≥нц≥ доказ≥в фактично д≥Ї правило спец≥ал≥зац≥њ (правило ad hoc), в≥дпов≥дно до ¤кого запитуюча сторона може використовувати в обірунтуванн¤ процесуальних р≥шень фактичн≥ дан≥, що були з≥бран≥ в пор¤дку наданн¤ м≥жнародноњ правовоњ допомоги, т≥льки у доказуванн≥ в крим≥нальн≥й справ≥, у звТ¤зку з ¤кою вони були надан≥. ѕри необх≥дност≥ використати њх в доказуванн≥ у ≥нших справах запитуюча сторона повинна запитати про це запитувану сторону. Ќеобх≥дною Ї оптим≥зац≥¤ правила спец≥ал≥зац≥њ шл¤хом: а) попереднього отриманн¤ дозволу запитуваноњ держави, або б) наступного пов≥домленн¤ про використанн¤ доказ≥в поза правилом ad hoc.

 р≥м того, правила використанн¤ доказ≥в, отриманих в межах м≥жнародноњ правовоњ допомоги, не дозвол¤ють њх передавати трет≥й держав≥ без дозволу держави, ¤ка ц≥ докази надала.

” висновках роботи м≥ст¤тьс¤ п≥дсумки досл≥дженн¤, де стверджуЇтьс¤ про на¤вн≥сть особливостей доказуванн¤ у крим≥нальних справах, повТ¤заних з наданн¤м м≥жнародноњ правовоњ допомоги, що детерм≥новано включенн¤м в процес доказуванн¤ правових пор¤дк≥в щонайменш двох держав, ¤к≥ вступають у взаЇмод≥ю.

÷≥ особливост≥ пол¤гають у тому, що фактичн≥ дан≥, отриман≥ за межами ”крањни, мають не гносеолог≥чн≥ в≥дм≥нност≥, а в≥дм≥нност≥ правового характеру, ¤к≥ обумовлен≥ застосуванн¤м у процес≥ збиранн¤ доказ≥в за межами ”крањни ≥ноземного процесуального законодавства або норм м≥жнародного права; в участ≥ у крим≥нально-процесуальн≥й д≥¤льност≥ ”крањни ≥ноземного правозастосовчого субТЇкта (сл≥дчого чи судд≥, ¤кий виконуЇ дорученн¤), в необх≥дност≥ врахуванн¤ в процес≥ оц≥нки доказ≥в, отриманих за межами ”крањни, не лише положень нац≥онального законодавства ”крањни, але й ≥ноземних процесуальних норм, в≥дпов≥дно до ¤ких цей доказ було отримано.

¬несено пропозиц≥њ, спр¤мован≥ на вдосконаленн¤ чинного крим≥нально-процесуального законодавства та правозастосовчоњ практики. јкцентуЇтьс¤ увага на необх≥дност≥ врегулюванн¤ в окремому розд≥л≥  ѕ , присв¤ченому м≥жнародно-правовим питанн¤м, в≥дносин, повТ¤заних з≥ збиранн¤м, перев≥ркою та оц≥нкою доказ≥в, отриманих за межами ”крањни. «окрема, запропоновано дозволити використанн¤ ≥нституту дистанц≥йного провадженн¤ сл≥дчих д≥й (ст. 303  ѕ  ”крањни) не лише ¤к заходу забезпеченн¤ безпеки учасник≥в судочинства, але й у межах ≥нституту м≥жнародноњ правовоњ допомоги та поширити його застосуванн¤ на стад≥ю досудового сл≥дства ≥ д≥знанн¤. «апропоновано доповнити  ѕ  статтею про визнанн¤ фактичних даних, отриманих за межами ”крањни на п≥дстав≥ м≥жнародного сл≥дчого або судового дорученн¤, ¤к доказ≥в, що отриман≥ з застосуванн¤м крим≥нально-процесуального законодавства ”крањни.

¬изначено недол≥ки, ¤к≥ мають м≥сце у правозастосовч≥й практиц≥ при запитуванн≥ та наданн≥ м≥жнародноњ правовоњ допомоги, ≥ ¤к≥ можуть пот¤гнути визнанн¤ отриманих доказ≥в недопустимими.

” додатках дисертант наводить схеми, що ≥люструють положенн¤ дисертац≥њ стосовно правовоњ природи в≥дносин, що виникають у процес≥ м≥жнародноњ правовоњ допомоги, взаЇмозвТ¤зку судових орган≥в р≥зних держав, подаЇтьс¤ процедурограма м≥жнародноњ правовоњ допомоги та система св≥доцьких ≥мун≥тет≥в ≥ прив≥лењв, в≥дпов≥дно до процесуального законодавства ”крањни, а також структура судового дистанц≥йного провадженн¤ на приклад≥ англ≥йськоњ та рос≥йськоњ судових систем з викладенн¤м ф≥нансових витрат, необх≥дних дл¤ функц≥онуванн¤ такого виду судового провадженн¤.

—писок опубл≥кованих праць за темою дисертац≥њ

1.     —убъекты международной правовой помощи по уголовным делам // јктуальн≥ проблеми держави ≥ права. - «б. наук. праць. - ¬ип. 6. - „астина ≤≤. -  ќдеса, 1999. - —.261-267.

2.     ѕроблема допустимост≥ показань ос≥б (обвинуваченого та п≥дозрюваного), ¤к≥ були доставлен≥ на територ≥ю ”крањни з порушенн¤м нац≥онального та м≥жнародного права // јктуальн≥ проблеми держави ≥ права. - «б. наук. праць. - ¬ип. 11. - ќдеса, 2001. - —. 92-101.

3.     ƒистанц≥йне крим≥нальне правосудд¤: м≥ф чи реальн≥сть // ¬≥сник ¬ерховного —уду ”крањни. - 2001. - є 5. - —. 36-40.

4.     ƒе¤к≥ питанн¤ захисту прав людини при застосуванн≥ конвенц≥й про правову допомогу у крим≥нальних справах // —уд в ”крањн≥: боротьба з корупц≥Їю, орган≥зованою злочинн≥стю ≥ захист прав людини. - “. 12. -  .: Ќауково-досл≥дний ≥нститут "ѕроблеми людини", 1999. - —. 558-565. (у сп≥вавторств≥ з јлен≥ним ё.ѕ. ≥ «атилк≥ною “.¬.).

5.     ћ≥жнародне сп≥вроб≥тництво у боротьб≥ з тероризмом // јктуальн≥ проблеми держави ≥ права. - «б. наук. праць. - ¬ип.. 8. - ќдеса, 2000. - —. 63-70. (у сп≥вавторств≥ з јлен≥ним ё.ѕ.).

6.     ќтдельные уголовно-процессуальные проблемы оказани¤ международной правовой помощи в борьбе с организованной преступностью и пути их решени¤. ѕроблеми боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю в рег≥он≥ (на матер≥алах ’арк≥вськоњ та ѕолтавськоњ областей): «б. матер≥ал≥в м≥жнар. наук.-практ. конференц≥њ. - ’.: ѕраво, 2000. - —. 141-148. (у сп≥вавторств≥ з јлен≥ним ё.ѕ.).